Яка чудова ця пізнавальна книжка сучасної української письменниці Галини Пагутяк! Вона така захоплююча, що я прочитав її на одному диханні. Коли були перегорнуті останні сторінки, то під безмежними враженнями мені захотілося дописати її як і пропонувала авторка. Але спочатку я проаналізував для себе цей твір.

За жанром – це казкова пригодницька повість. В основу її покладено життєву ситуацію переїзду однієї родини на постійне місце проживання у лісову хатину.

Головна героїня Доня нудилася цілий день, бо не мала друзів, а батьки лагодили і чепурили будиночок, в який переїхали. Дівчинка дивувалася, бо не бачила ні одного звіряти в лісі. Аж ось тато знайшов на горищі «старезну» і «прегрубезну» книжку, а також «статуйку хлопчика з дзеркалом». Розкривши книгу, дівчина побачила багато чорно-білих малюнків, на яких були зображені звірі. А прочитати текст Доня не могла, бо книга була написана незрозумілою мовою. На першій сторінці величезними чорними літерами було надруковано «Aphologia animalia». Дівчинка зрозуміла, що книга про тварин.

Аж ось, виконуючи доручення батька прибрати за хатою сміття, дівчинка випадково знайомиться з хлопчиком Каспаром Маузером, який був одягнений у золотисту одежу з коричневими бантами. Він був точнісінько такий як статейка з дзеркалом. Доня дуже потоваришувала з ним. Каспар розповів їй про свої важкі дитячі роки і смерть. А тоді розпочинаються їхні пригоди. Діти разом шукають Єдинорога, якого дівчинка вже встигла побачити в книзі і в дзеркалі. Каспар розповідав Доні, що звірі покидають людей і хочуть відпливати від них якнайдалі на кораблі. Все це через погане ставлення людей до тварин.

Пригоди починаються з казкових перетворень Доні на Сонечко, а згодом на Горобця і зі знайомства з лісовими мешканцями. Йдучи слідами Єдинорога Каспар знайомить Доню з Сойкою та Кротом, з мушкою-одноденкою, підслуховують розмову дітей, які пасуть овець, а потім зупиняються в Зимовому домі Каспара, в якому Доня знайомиться з котиком Феліксом та павуком Альфредом.

Моя цікавість загострилася, коли Фелікс попросив Каспара прочитати книжку про звірів, але оскільки її викрали, то хлопець почав розповідати напам’ять окремі розділи.

Мене вразила розповідь про приручення перших звірів, яких людина шанувала як братів по крові. Але з часом люди почали вважати звірів, яких приручили, своїми рабами, а згодом, що найгірше, речами. А річ, яка зіпсувалася, стає непотрібною. І деякі звірі служити як іграшки. Це стосувалося котів, собак, мавп, співочих птахів. А людина почала міркувати так: раз я їх годую, вони мене повинні тішити. Тварина ж – довіряє. Кожен думає своє, однак звірі часто гинуть, ставши непотрібними. Так сталося і в історії кота Фелікса з його братами й сестрами, які померли з голоду й холоду, бо їх викинули господарі. Каспар же підібрав Фелікса, відігрів, вигодував і подарував йому Зимовий дім.

Дуже зворушила мене й історія з канарками, які жили собі вільно, співали разом з людьми, бо мови їхні були схожі. Але прибули кораблі з цивілізованими європейцями, і канарки, які жили собі весело, опинилися в клітках. Вразила мене й історія з голубами, яких ловлять, бо їхнє м'ясо дуже корисне. Цікаво було познайомитися з Чоловіком-Деревом та Чоловіком-Комахою. Великий жаль моїй душі викликала мертва риба, яка колись жила у міського хлопчика, і яку Доня з Каспаром положили у мертву річку.

А коли я познайомився з історією Безхатньої Бабусі, яка забирала до себе покинутих напризволяще цуценят і кошенят, то остаточно для себе вирішив, що звірів треба рятувати.

Адже вони дійсно сядуть на корабель і відпливуть у незвідані далі, а ми залишимося без найвірніших друзів. Тепер я вірю, що існує і Єдиноріг, і Дракон, і Папуга Алегорія, і Дикий Лісовий Кінь і інші.

Повість закінчується оптимістично, де кіт Фелікс просить Доню не покидати звірів і обіцяє не покинути людей.

Ця книга була написана Галиною Пагутяк для її донечки Лади.

Композиційно вона складається з 12 розділів. У творі було порушено проблему відносин людей і тварин, а також повагу людей до людей. Ідею, якою авторка захопила маленького читача, є об‘єднання всіх живих істот (людей, тварин, комах, рослин) на нашій чудесній планеті Земля.

У повісті багато описів, авторських відступів, роздумів, у яких ідеться про пригоди Доні й Каспара та розповіді різних тварин та істот про своє життя між людьми. Це вона надихає нас зробити щось корисне для братів наших менших.

Я і так любив тварин, а тепер дивлюся на них зовсім іншими очима, і з великою відповідальністю і любов’ю ставитимуся до них усе своє життя. Я обіцяю це вам звіряткам, про яких прочитав.