23 квітня 2007 року буде широко відзначатися історична та літературна дата в житті нашого краю – 110-річчя від дня народження нашого славного земляка, відомого українського поета, прозаїка, драматурга, публіциста, журналіста та громадського діяча Василя Степановича Ґренджі-Донського.

В історії літературного розвитку Закарпаття Василеві Ґренджі-Донському належить одне з провідних місць, отже, завдання бібліотек – широко популяризувати його твори та літературу про нього.

На допомогу працівникам дитячих бібліотек області в популяризації творчості видатного поета в цьому посібнику вміщено ряд методичних та бібліографічних матеріалів. Тут подається примірна тематика книжкових виставок, список рекомендованої літератури, бібліографічний огляд літератури, а інший матеріал про життя і творчість письменника можна використати в процесі підготовки літературних годин, дитячих ранків, бесід та ін.

Посібник допоможе працівникам бібліотек в організації роботи по відзначенню ювілею поета, а також у щоденній пропаганді творів Василя Степановича Ґренджі-Донського та літератури про нього.

Складний, суперечливий, але багатогранний та значущий в культурі українського народу життєвий і творчий шлях письменника, якого справедливо вважаємо основоположником нової закарпатської літератури.

Василь Степанович Ґренджа-Донський. Він, добре освоївши творчу спадщину своїх попередників – О. Духновича, І. Сільвая та інших, надав слову нового звучання. Багато в чому йому судилося стати першовідкривачем, і це закономірно для справжнього таланту.

Ґренджа-Донський Василь Степанович народився 23 квітня 1897р. в с. Воловому (нині смт. Міжгір’я) на Закарпатті. В селянській родині, де панувала матеріальна нестача, пройшли дитячі та юнацькі роки, але однак не тьм’яніла любов Василя до рідного краю, не гасло прагнення до творчості. Закінчивши початкову церковно-парафіяльну школу, з 12-ти років починає трудове життя, працює помічником учителя-дяка листоношею. Писати почав дуже рано. Його перший вірш появився ще в 1912 році в Будапештській газеті “Неділя”, яка видавалася рідною мовою.

З 1915 року заочно складає іспит за неповну середню школу (горожанську). Восени цього ж року його мобілізують і посилають на східний фронт, де він був поранений. Лікуючись у Будапешті, Василь Ґренджа-Донський складає іспит за два класи торговельної школи, а також займається живописом. Незабаром його знову відправили на фронт. Після війни перебував ще якийсь час у Будапешті та поклик рідної землі не дав майбутньому поетові залишитися довше в Угорщині. Він повернувся з родиною на Закарпаття проживаючи в Ужгороді, працював при новоствореному Підкарпатському Банку. З Будапешта із собою привіз добірку віршів.

Ґренджа-Донський був редактором журналу “Наша Земля” (1927-1928 рр.), який об’єднав навколо себе прогресивних письменників Закарпаття. Після закриття журналу співпрацював з “Просвітою”, збирав усну народну творчість. У періодичній пресі Закарпаття 20-30-х років, зокрема в журналі “Наша Земля”, вміщено цілий ряд фольклорно-етнографічних записів В. Ґренджі-Донського.

За часів буржуазної Чехословаччини побачила світ поетична збірка “Квіти з терням”, яка засвідчила прихід у літературу тогочасної Підкарпатської Русі першого світського автора. Поета високо оцінив культурний діяч Василь Пачковский.

Саме у творчості Ґренджі-Донського вперше соціально загострено прозвучала ідея возз’єднання з Україною. Його творча практика послужила прикладом в освоєнні багатств української мови для Ю. Баршоша-Кум’ятського, О. Маркуша, І. Рознійчука, Л. Дем’яна та багатьох інших.

Його літературна творчість вийшла за рамки Закарпаття і стала надбанням загальноукраїнської культури.

У січні 1935 року Ґренджа-Донський стає членом проводу українського націоналістичного об’єднання, що веде боротьбу за Закарпатську Україну.

У Празі в 1937 році з’явилися записані і впорядковані Ґренджею-Донським “Підкарпатські казки”. В 1943 році книга була перекладена на словацьку мову і видана у Братіславі. Письменник успішно поєднував літературну творчість з активною громадською діяльністю. Редагував журнал “Пчілка”, дописував у журнал “Підкарпатське пчолярство”, брав участь у роботі правописної комісії. До президії цієї комісії він писав, що Закарпаття з великою радістю приймає новий правопис.

На початку 1939 року Ґренджа-Донський редагував у Хусті газету “Нова свобода”, коли того ж року (15 березня) угорські фашисти окупували Закарпаття і його було кинуто до фашистського концтабору с. Крива неподалік від Хуста, потім – Варюлопоша біля Ніредьгази. На початку липня поета звільнили і йому вдалося втекти до Словаччини. Від 1940 року життя Ґренджі-Донського назавжди було пов’язане з Братіславою, де він виконував велику культосвітню роботу, був ініціатором створення періодичного видання “Дружно вперед”, “Дукля”.

У повоєнний період в соціалістичній Чехословаччині склалися несприятливі умови для подальшої творчості письменника: Ґренджі-Донському не могли вибачити виразну національну спрямованість його довоєнної діяльності та літературної творчості, яка ніяк не відповідала канонам “пролетарського інтернаціоналізму”. Його на довгий час відсторонили від літературного процесу. І тільки на початку 60-х років письменник знову одержав можливість друкуватися.

В 1964 році з’явилася у Пряшеві його книга вибраного під назвою “Шляхом терновим”, упорядкована братіславським літературознавцем М. Мольнаром.

В 1963 році Ґренджа-Донський став членом української секції Спілки словацьких письменників, а 1970 р. – отримав звання “Заслужений діяч мистецтв”. За активну діяльність у галузі української літератури президент Чехословацької республіки нагородив В. Ґренджу-Донського орденом “За відбудову”.

Василь Ґренджа-Донський був одним із плідних поетів і прозаїків Закарпаття 20-30-х рр., основоположником української культури в рідному краї, став відомим на Україні. Опубліковані збірки поезій: “Квіти з терням” (1923), “Золоті ключі” (1923), “Шляхом терновим” (1924), “Китиця квіток” (1925), “Тобі, рідний краю” (1936). В 1928 році у Харкові вийшла збірка поезій “Тернові квіти полонини”, де було опубліковано понад 40 віршів автора.

Василь Ґренджа-Донський писав і великі епічні твори. Його поема “Червона скала” друкувалася в дитячому журналі “Пчілка”, в 1938 році видана окремою книжкою. Це був перший великий епічний віршований твір на Закарпатті.

Великий цикл віршів, а також поетичних і прозових творів Василя Ґренджі-Донського вміщено в альманах “Трембіта” (Ужгород, 1926) та “Груні-степам” (Харків, 1930).

Писав оповідання, нариси, казки, фейлетони, гуморески, репортажі, автор трьох повістей і трьох романів.

Окремими виданнями вийшли “Оповідання з Карпатських полонин” (1925), “На зустріч волі” (1928), “Нема набоїв” (Харків, 1928), повісті “Ілько Липей – Карпатський розбійник” (Львів, 1936), “Петро Петрович” (Ужгород, 1937), “Петрик” (1973), романи “Запропащені роки”, “Світанок над горами” і “Сини Верховини” лишилися неопублікованими.

Василь Ґренджа-Донський чи не єдиний, хто активно працював і в драматургії, його перу належить біля 20-ти драматичних творів на історичні, соціально-побутові та народно-фантастичні теми.

Окремо вийшли п’єси для дітей – “Сиротина” (1925), а також інші драматичні твори – “Останній бій” (1930), “Сотня Мочаренка” (1932); п’єса-оперета “Як сади зацвітуть” (1937). У післявоєнні роки письменник створив цілий ряд драматичних поем на сюжети народної міфології: “Скам’янілі серця”, “Русалка” (з життя українського населення Закарпаття і Східної Словаччини), “Золоті ключі Срібної землі”, “Верховина”, “Зруб”, та ін. Остання відзначена премією на конкурсі уповноваженого шкільництва і культури в Братіславі у 1957 році. Драматична легенда “Скам’янілі серця” в 1957 р. відзначена нагородою словацького літературного фронту. Йшла на сценах аматорських театрів у Снині, Братіславі і Празі (1967), а також в югославському м. Вуковарі (1970).

Автор переробив давніше написані віршовані казки: “Манюсіньку”, “Казку про відьму-бусурканю” та інші. Після присвятив внукові чотири віршовані казки: “Пригоди ведмедика Бурмилка”, “Кіт в чоботях”, “Пригоди шибеника Михася”. Твори для дітей часто друкувались у журналі для молоді. Писав і п’єси, сценки та музичні ігри для дітей: „Прогулянка на Місяць”, „Воли та ведмеді” (1928), “Маленький оленик” (1928), „Підкарпатські казки” (1937), „Пригоди зайчика”, віршовані казки (1943), „Байки про козу та вовка”, „Тече потік з бережечка” (1985). Посмертно видано книгу поезій для дітей. На початку 60-х років письменник працював над „Спогадами”, уривки яких друкувалися в пряшівських періодичних виданнях.

Краще з творчого доробку В. Ґренжі-Донського ввійшло до збірки вибраних творів „Шляхом терновим” (Пряшів, 1964 та Київ, 1972), яка підсумовує багаторічну літературну діяльність письменника. Окремими книгами у Пряшеві видано збірку поезій „Місячні груні” (1969), повість про дітей „Петрик” (1973). Василь Ґренджа-Донський вніс великий вклад революційного характеру у розвиток культури в Закарпатті. Все своє життя він плідно працював у галузі освіти і літератури рідного йому народу. Доказом цих слів є творча спадщина письменника, яка включає в себе понад 1000 поезій, 13 поем та віршованих оповідань, 6 повістей, понад 50 оповідань, 36 казок для дітей, 12 п’єсок та сценок, 38 радіосценок.

Василь Ґренджа-Донський був чудовим і висококваліфікованим журналістом, редактором і співробітником таких популярних видань, як „Нова земля”, „Пчілка”, „Русин”, „Неділя”, „Свобода”, „Українське слово”, „Нова свобода”. Його постійно можна було побачити серед просвітян, учнів шкіл і студентів вчительських семінарів, де він читав лекції або просто вів бесіди. За підрахунками його дочки Зірки Ґренжді-Донської, яка по праву вважається найкращим біографом і бібліографом батька, літературний доробок Ґренджі-Донського вже наприкінці 30-х років був немалий. Його поезії належали до кращих надбань закарпатських письменників.

Вершиною художньої прози Василя Ґренджі-Донського є роман „Сини Верховини”, над яким письменник працював в останні роки життя. В романі колоритно змальовано життя на Верховині в останні роки панування Австро-Угорщини та в перші роки після приєднання Закарпаття до Чехословаччини. Перед читачем постає велична панорама життя старої Верховини: побут, звичаї, вірування, національна та релігійна боротьба, пробудження до політичного і культурного життя.

Виступав Василь Ґренджа-Донський також і як поет-перекладач: він переклав ряд поезій словацьких, чеських та угорських поетів. Особливо високої оцінки заслуговує його майстерний переклад поеми Ш. Петефі „Апостол”, здіснений у 1924-1944 роках. Писав він також оповідання і нариси словацькою мовою.

Ще до війни твори Ґренджі-Донського видавалися в Польщі, Угорщині, Канаді, США та інших країнах.

В останні роки життя письменник двічі приїжджав до рідної України, відвідав Ужгород і Київ, зустрічався із земляками, письменниками. Про відвідини до Києва у 1969 році Ґренджа-Донський відгукнувся віршем ,,Золотоверхий Київ”, в якому висловив своє захоплення історичними пам’ятниками цього міста.

Помер Ґренджа-Донський 25 листопада 1974 року і похований на Братіславському Пагорбі Слави.

Одним із перших відгукнувся на смерть Василя Ґренджі-Донського відомий політичний діяч краю 20-30-х років, соратник письменника Августин Штефан. Прослідкувавши головні втіхи в житті Ґренжді- Донського, Августин Штефан із сумом і надією писав: ,,Василь Ґренджа-Донський помер, але його літературний заповіт живе у вільнім світі. У вільній Соборній Україні карпатські українці його не забудуть. Будуть його поминати, спадщину від нього досліджувати. Ґренджа-Донський жив, працював і страждав недаремно”. Ці слова були сказані в 1975 році, коли до проголошення незалежності України залишилось ще біля двох десятків років.

У рідному Закарпатті творчість Василя Ґренджі-Донського дочекалася загального визнання лише після його смерті. В період перебудови і гласності перший однотомник вибраних творів появився в Ужгороді лише у 1991 році заслугою його земляка О. Мишанича. В тому ж році в Ужгороді була урочисто відкрита меморіальна дошка на будинку, де жив і працював Ґренджа-Донський.

12 томів творів Василя Ґренджі-Донського видані у США, тиражем 1 тис. примірників. Це справжнє диво. І „диво” це здійснює одна людина – рідна дочка Ґренджі-Донського – Зірка. Робить це вона, в основному, за свої власні кошти та кошти людей Вашінгтонського відділу Карпатського Союзу.

У вступі до 12 тому Зірка Ґренджа-Донська називає поіменно 40 чоловік, які безкорисно допомагали здійснити її намір. Це видання є майже героїчним вчинком, проявом справжньої любові дочки до свого батька.

12-й том ,,Творів” В. Ґренджі-Донського мав бути завершальним, але, як довідуємось із вступу, на цьому видання не припиняється, бо появляються все нові й нові матеріали, які буде опубліковано в подальших томах.

Зміст 12-того т. розділено на три розділи. В першому подано так званий „додатковий матеріал”, тобто твори, виявлені після виходу у світ томів з відповідними матеріалами. А є їх не мало: 95 поезій, чотири оповідання, 49 публіцистичних статей, три доповіді та 46 статей про автора та рецензії на його твори.

З поезій найцікавішою є поема „Князь Латорець”, написана в 1922 р. Дуже цінним є революційно-патріотичні вірші, опубліковані в пресі 20-х років, в яких автор закликав до визволення України з московських кайданів. У вірші „Наш прапор”, прочитаному на вечорі в Ужгороді 1925 р., закликає український народ згрупуватися під синьо-жовтим прапором.

За прапор наш страдали,

Проливали свою кров,

І тепер ми би віддали

Синьо-жовту хоругов ?!

Не можна без хвилювання читати вірша заповіту, написаного у тячівській в’язниці 21 березня 1939 р. Очікуючи вироку, поет звертався до коханої дружини:

Коли настіє та,

що я вже не живу

Сховай мій тризуб золотий

І шапку січову.

А ось як відгукнувся Василь Ґренджа-Донський на смерть Сталіна 1953 р.

Не нам сьогодні сумувать,

Нема за ким, нема чого,

Носив ягнята вовк зубатий

Нарешті винесли його.

Помер, туди йому й дорога

Плачу не чуть, нізвідкіля...

Хіба ж гукнем за них з порога

„Нехай тобою б’є земля!”

За кров, за сльози, за сваволю

Гукнем за ним от це лишень:

„Нехай земля трясе тобою

Бодай дванадцять раз на день!...”

Незважаючи на постійну зайнятість, Василь Степанович був веселою і життєрадісною людиною. Він був добре обізнаний з народними повір’ями і легендами. Він був незвичайною і неординарною особистістю, часто відхилявся від усталених норм поведінки. Створив собі свій світ, свій стиль власного життя. Хотів жити і працювати і бути корисним за великим рахунком, творити нові цінності, які стали би справді гідним вкладом у скарбницю духовної культури народу під Карпатами. Таким був Василь Ґренджа-Донський – поет, письменник, бунтар, який завжди інтереси народу ставив вище за власні.

1. Вступне слово керівника дитячого читання „Зробив все, що міг”.

2. Вступ закарпатського письменника – лауреата премії ім. В. С. Ґренджі-Донського.

3. Читання дітьми кращих творів В. С. Ґренджі-Донського.

4. Художня частина.

В.С. Ґренджа-Донський – основоположник новітньої української літератури на Закарпатті. Літературна спадщина Василя Ґренджі-Донського дуже велика, ніхто з українських поетів Закарпаття не написав так багато, як Ґренджа-Донський. Початок його творчості припав на 20-ті роки. Він першим підняв голос протесту проти злочинств чеської буржуазії під час окупації Закарпаття.

„Ще тільки що народився,

Ще го не оділи,

А вже йому над колисков

Кайдани дзвеніли”.

„Як загине рідне слово

Погине країна,

В тюрмі родивсь, в тюрмі загине,

Бездольна дитина!”

З цією високогромадянською поезією читач познайомиться в найбільш повному виданні, що надруковане в Україні:

В. С. Ґренджа-Донський. Твори. – Ужгород: Карпати, 1991. – 605 с.

В. Ґренджа-Донський був одним із провідних діячів національного відродження Карпатської України і віддав себе боротьбі за піднесення національної свідомості свого народу.

„Карпатська Україно, рідна,

Найкраща квітко ти моя,

Я вірю: будеш ти свобідна

І будем разом – ти і я”.

Ці рядки письменника взяті з книги „Моя Карпатська Україно”:

Поетична антологія. – Ужгород: Бокор, 1992. – 210 с.

Воістину гідне подвигу подвижницьке життя доньки визначного сина Карпат – В. С. Ґренджі-Донського – Зірки. Завдяки ї старанням в США при підтримці Карпатського союзу (відділ у Вашингтоні) з 1981 року почали виходити „Твори Василя Ґренджі-Донського академічного 12-томного зібрання”. Вийшли вже всі томи.

Т. 1. Шляхом терновим: Поезії, 1981. – 456 с.

У перший том творів входить 9 збірок поезії це - ,,Квіти з терном”, ,,Золоті ключі”, ,,Шляхом терновим”, ,,Тернові квіти полонини”, ,,Пісні зелених гір”, ,,Тобі, рідний краю”, ,,У тюрмі”, ,,На еміграції”.

Т. 2. Поеми, 1982. – 278 с.

Т. 3. Твори для дітей і молоді, 1983. – 687 с.

Твори для дітей і молоді, ,,Китиця квітів”. Поет завжди глибоко цікавився долею та вихованням української молоді. Вже в 1925 році появилася окремо його збірка поезій для дітей під назвою ,,Китиця квіток”. В цих поезіях він старався прищепити дітям любов до рідного імені і слова, до рідного краю і його природи. Ці вірші написані в дусі народних пісень і багато з них увійшли до шкільних читанок і став їх співати народ. Вони приваблювали своєю мудрістю, безпосередністю та милозвучністю.

Т. 5. Повісті, 1985. – 280 с.

В п’ятому томі Василя Ґренджі-Донського вміщено ряд цікавих повістей. Це такі, як: ,,Арсенал Ілька Липея”, ,,Петро Петрович”, та ін. Автор викриває в цих повістях порядки на Закарпатті, висміяв жандармерію і підкреслив її неспроможність дати собі раду з Липеєм – типовим представником Закарпаття.

Т. 6. Історичний автобіографічний роман, 1986. – 400 с.

Цей історико-автобіографічний роман – ,,Сини Верховини” – присвячений Юліану Гутнику.

Т. 7. Оповідання і переклади, 1986. – 430 с.

Т. 8. Щастя і горе Карпатської України, 1987. – 487 с.

Це щоденник подій 1939 року на Закарпатті, свідком яких був автор.

Т. 9. Спогади, 1988. – 578 с.

Це дуже цікавий том. У ньому крім спогадів і листів, вміщено сотні родинних фотографій, копій різних матеріалів, грамот, малюнки самого письменника.

Т. 10. Публіцистика, 1989. – 502 с.

Т. 11. Похорон поета. Огляд творчості, 1990. – 596 с.

Т. 12. Додаткові твори. Бібліографія, 1992. – 562 с.

В першій частині цього тому зібрано твори поета, які з різних причин не попали в попередні томи. Знайдено ще кілька статей, які вважаються першими спробами публіцистичної творчості Василя Ґренджі-Донського. Також одержали чи не першу поему поета ,,Князь Латорець”, яка появилась друком вже в грудні 1922 року, п’єсу „Сиротина”, опубліковану в 1925 році, яка вважається першою спробою драматичної творчості, ранні поезії поета. Знайдено й кілька мелодій на слова поета, написаних різними композиторами.

В згаданому томі подано обширну бібліографію творів Василя Ґренджі-Донського та бібліографію літератури про нього.

Ґренджа-Донський В. Щастя і горе Карпатської України. Щоденник// Закарпат. правда. – 1992. – 18 березня.

Хланта І.В. Літературне Закарпаття у ХХ столітті: Бібліографічний покажчик. – Ужгород: Закарпаття, 1995.

Муншика М. Гіркий хліб письменника – емігранта. Дивослово. – 1995. – №8. – 710 с.

Ґренджа-Донська, З. „Ми є лишень короткі епізоди...”: Життя і творчість В. Ґренджі-Донського .– Ужгород: Срібна земля, 1993. – 82 с.

Ребрик І. Гіркі уроки історії // Закар. правда. – 1992. – 18 березня.

Щастя і горе Карпатської України // Зібрання творів Т. 8.: Щоденник. – 487 с.

2. Верховина – рідний краю

Вегещ М. Моє минуле – відкрита книжка // Молодь Закарпаття. – 1994. – 26 листопада. – с. 4. /Василь Ґренджа-Донський/

Вірші:

1. Верховино, мати. // Карпатська замана. – К., 1989. – с. 13.

2. Верховина. // На Верховині, Ужгород., 1984.– с. 33.

3. Ой, люблю я полонину. // Ґренджа-Донський В.С. Твори. – Ужгород, 1991. – с. 166.

4. О гори рідні, ох люблю я вас / Ґренджа-Донський В.С. Твори. – Ужгород, 1991. – с. 160.

5. Тобі, рідний краю. // Моя Карпатська Україно. – Ужгород, 1992. – с. 41.

6. Люби свій рідний край! // Ґренджа-Донський В.С. Твори. – Ужгород., 1991. – с. 141.

3. Уклін тобі, поете!

Нитка В. Пам’яті В. Ґренджі-Донського. // Новини Закарпаття. – 1992. – 22 квітня.

,,Уклін тобі, поете”. // Закарпатська правда, 1992. – 25 квітня.

Ференц Н. Зробив усе, що міг. // Вісті Ужгород., 1992. – 23 квітня.

Вегеш М. Учень Тараса Шевченка. // Закарпат. правда. – 1991. – 24 жовтня.

Фединишинець В. Здивований Велет. // Закарпатська правда. – 1991. – 22 березня.

1. Уклін тобі, поете

2. Син Срібної землі

3. Гіркий хліб письменника – емігранта

4. В.С. Ґренджа-Донський у спогадах друзів

5. Моє минуле – відкрита книга

6. Пам’яті В.С. Ґренджі-Донського

7. Зробив все, що міг

8. Верховинський пророк

9. В.С. Ґренджа-Донський розповідає

10. Учень Тараса Шевченка

11. ,,Ми є лишень короткі епізоди...”

12. Голос землі і долі

13. Твоїм ім’ям на тебе я молюся

14. В.С. Ґренджа-Донський – основоположник новітньої української літератури на Закарпатті

1. Ґренджа-Донський В.С. Зібрання творів.: В 12-ти Т. / Зібрала і впорядкувала Зірка Ґренджа-Донська. – Вашінгтон: Карпатський Союз, 1981-1992.

2. Ґренджа-Донський В. Твори у 2-х томах. Том 2. Сини Верховини /Упорядкування та підготовка текстів З. Ґренджі-Донської. – Ужгород: Карпати, 2004. – 464 с.: іл..

3. Ґренджа-Донський В.С. Щастя і горе Карпатської України: Щоденник. Мої спогади /Упорядкування та примітки Д.М. Федаки. – Ужгород: ВАТ “Видавництво “Закарпаття”, 2002. – 516 с., іл.

4. Ґренджа-Донський В.С. Я теж українець: Публіцистика. /Упорядкування, передмова, підготовка текстів, пояснення слів і виразів та примітки В.І. Ільницького. – Ужгород: ВАТ “Видавництво “Закарпаття”, 2003. – 520 с., іл.

Т.1 Шляхом терновим.: Поезії /1923-1974/ – 456 с.

Т.2 „–”

Т.3 Твори для дітей і молоді.: Поезії. – 677 с.

Т.4 „–”

Т.5 Повісті / Ілько Липей; Петро Петрович/. – 280 с.

Т.6 Сини Верховини: Історичний роман. – 392 с.

Т.7 Оповідання. Переклади. – 430 с.

Т.8 Щастя і горе Карпатської України: Щоденник. – 487 с.

Т.9 Публіцистика. – 502 с.

Т.10 Спогади. Листи. – 518 с.

Т.11 Похорон поета. Огляд творчості поета. – 596 с.

Т.12 Додаткові твори. / Поезія; поезія для дітей; проза, публіцистика, спогади, доповіді. Література про життя і творчість поета. Бібліографія. Додатки. – 562 с.

1. Бідзіля Ю. Знає Тиса, знають люди // Новини Закарпаття. – 1992. – 22 лютого.

2. Вегеш М. Василь Ґренджа-Донський у спогадах друзів // Вісті Ужгородщини. – 1994. – 26 листопада.

3. Вегеш М. Моє минуле – відкрита книжка // Молодь Закарпаття. – реформа. – 1994. – 26 листопада.

4. Вегеш М. Учень Тараса Шевченка // Закарпатська правда. – 1991. – 24 жовтня.

5. Вереш М. Співець Срібної землі // Закарпатська правда. – 1994. – 22 листопада.

6. Вигодованець Н. ,,Поетом можеш ти не бути, громадянином – щонайперше...” // Закарпатська правда. – 1991. – 25 грудня.

7. Ґренджа-Донська З. Моя праця над виданнями творів Василя Ґренджі-Донського // Карпатська Україна. – 1993. – 4 березня.

8. Ґренджа-Донська З. 12-титомник Василя Ґренджі-Донського // Новини Закарпаття. – 1992. – 14 листопада.

9. Ґренджа-Донський В. Свідок минулого // Закарпатська правда. – 1991. – 13 вересня.

10. Густі В. Для вчителів – словесників // Ділове Закарпаття. – 1993. – №2. – с. 3.

11. Зимомря М. Орли літають над горами // Новини Закарпаття. – 1992. – 25 червня.

12. Зейкан Ю., Густі В. Під сонцем поезії для всіх є місце // Закарпатська правда. – 1991. – 16 березня.

13. Клевець В. ,,Це ж моє, рідне!...” // Карпатська Україна. – 1993. – 11 листопада.

14. Красняник М. Верховинський пророк // Новини Закарпаття. – 1992. – 22 квітня.

15. Лауреати премії ім. Ґренджі-Донського: Красняник М., Вегеш. М., Анталовський, Пагиря В., Селянський Я., Малета В. І., Клевець В., Туряниця В. // Новини Закарпаття. – 1996. – 1 листопада.

16. Мушинка М. Гіркий хліб письменника – емігранта // Дивослово. – 1995. – №8. – с. 7-10.

17. Мишанич О. Немов жаринка під попелом // Д4-199. – №23. – с. 4-5

18. Нитка В. Пам’яті В. Ґренджі-Донського // Новини Закарпаття. – 1992. – 25 квітня.

19. Пагиря В. В. Ґренджа-Донський // Карпатський край. – 1991. – №35. – с. 12.

20. Пагиря В. Вийшов 12-й том ,,творів” // Закарпатська правда. – 1992. – 22 серпня.

21. Пачовський В. Переднє слово // Закарпатська правда. – 1993. – 30 січня.

22. Повернути голоси народу // Карпатський край. – 1992. – №38. – с. 30.

23. Попов О. ,,О, Ужгороде мій коханий!” // Новини Закарпаття. – 1991. – 3 вересня.

24. Ребрик І. Гіркі уроки історії // Закарпатська правда. – 1992. – 18 березня.

25. Регекі М. В. Ґренджа-Донський розповідає... // Закарпатська правда. – 1991. – 30 жовтня.

26. ,,Уклін тобі, поете” // Закарпатська правда. – 1992. – 25 квітня.

27. Ференц Н. Запізніла квітка // Закарпатська правда. – 1992. – 7 липня.

28. Ференц Н. Син Срібної землі // Закарпатська правда. – 1992. – 23 квітня.

29. Ференц Н. Зробив усе, що міг // Вісті Ужгородщини. – 1992. – 23 квітня.

30. Фединишинець В. Здивований Вeлет // Закарпатська правда. – 1991. – 3 вересня.

31. Ґренджа-Донський Василь Степанович (1897-1974) // Г. Павленко Діячі історії, науки і культури Закарпаття: малий енциклопедичний словник. – Ужгород: Патент, 1997. – с. 34-35

32. Гаврош О. Гренджі: Закарпатські династії // Новини Закарпаття. – 2001. – 17 лютого. – с. 12.

33. Ґренджа-Донський В.С. Щастя і горе Карпатської України: Щоденник. Мої спогади / Упоряд. Федяка Д.М. – Ужгород: ВАТ Вид-во ,,Закарпаття”, 2002. – 516 с.

34. Божук Г. Василь Ґренджа-Донський і молодь // Срібна земля. – 2002. – 27 квітня. – с. 14.

35. Рекіта-Пазуханич Т. Шляхом терновим до України (Українська література рідного краю В. Ґренджа-Донський) // Укр. мова і література в школі. – 2002. – №4. – с. 54.

36. Сюсько М. Василь Степанович Ґренджа-Донський: 110-річчя від дня народження письменника, громад. діяча (1897-1974) // Календар знаменних і пам’ятних дат на 2007 р. – с. 205-210.

37. ,,Тобі рідний краю...”: Матеріали до сценарію літературно-музичного вечора до 105-ої річниці з дня народження В. Ґренджі-Донського // Календар краєзнавчих і пам’ятних дат на 2002 р. – с. 99-101.

38. Річниця Василя Ґренджі-Донського // Срібна земля. – 2003. – 26 квітня. – с. 3.

39. Ґренджа-Донський В.С. Я теж українець: Публіцистика/ Упоряд., передм., пояснення слів Ільницького В.І. – Ужгород: ВАТ Вид-во Закарпаття, 2003. – 520 с.

40. Бариан В. Співець рідних Карпат [В. Ґренджа-Донський] // Новини Закарпаття. – 2004. – 11 грудня. – с. 6.

41. Ґренджа-Донський В. Твори. У 2 т. / Упоряд. Зірки Ґренджі-Донської. – Ужгород: Карпати, 2004. –

Т. І: Шляхом терновим. – 608 с.

Т. ІІ: Сини Верховини. – 464 с.

42. Шкільна серія. Випуск 1 /Г. Рекіта-Пазуханич: З досвіду вивчення творчості В. Ґренджі-Донського в загальноосвітній школі. – Ужгород: Карпати–Ґражда, 1997. – 79 с., іл.