«Василь Стус: гармонія життя і творчості»

(До 70-річчя від дня народження)


Інструктивно-методичний лист



Народе мій, до тебе я ще верну…


   

Як добре те, що смерті не боюсь я
І не питаю, чи тяжкий мій хрест,
Що перед вами, судді, не вклонюся…
Народе мій, до тебе я ще верну,
Як в смерті обернуся до життя…

   

Ці слова належать талановитому поету, перекладачу, правозахиснику Василю Стусу, 70-річчя від дня народження якого відзначається 8 січня 2008 року. Як і Тарас Шевченко, Стус прожив 47 років. Як і Кобзар, поневірявся по тюрмах і засланнях. Як і він – був незламним. В. Стус – утілення єдності особистого і громадського.

У своєму слові до сучасника Василь Стус висловив таку думку: «Поет повенен бути людиною. Такою, що, повна любові, долає природне почуття зненависті, звільнюється од неї, як од скверни. Поет – це людина. Насамперед, а людина – це насамперед добродій. Якби було краще жити, я б віршів не писав, а – робив би коло землі…».

Але не судилося: майже на двадцять літ радянська влада відірвала Василя Стуса од рідної землі. І тоді Всевишній дарував йому перо Поета. Поета-страдника, поета-борця за рідну землю, за кращу долю свого народу.

Народився Василь Семенович Стус 6 січня 1938 року в селі Рахівка Гайсинського району на Вінничині в селянській сім’ї. 1940 року разом із батьками переїхав до Сталіно, де закінчив середню школу й педагогічний інститут. Вчителював на Кіровоградщині й Донеччині. У 1963 році поступив в аспірантуру Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка АН України.

Перша добірка віршів із наступнім словом А. Малишка з’явилася 1959 року в «Літературній газеті». Потім були публікації в Журналах «Донбас», «Дніпро», «Зміна».

Після арештів письменників-шістедесятників улітку 1965 року практично не публікувався. Але багато творив: за п’ять років підготував до друку три збірки поезій – «Круговерть», «Зимові дерева», «Веселий цвинтар», есе про Павла Тичину, літературознавчу розвідку про Володимира Свідзинського. («Зимові дерева» вийшли друком 1971 року в Брюселі, «Веселий цвинтар» – 1990-го у Варшаві).

У січні 1972 року органи КДБ заарештували Василя Стуса, визнавши його винним у тому, що він «…систематично виготовляв, зберігав та розповсюджував антирадянські наклепницькі документи, що порочили радянський державний та суспільний устрій, а також займався антирадянською агітацією в усній формі». Присуд – п’ять років ув’язнення в таборах суворого режиму й три роки заслання. Покарання відбував Василь Стус у мордовських концтаборах. Багато писав. Більшість із написаного вдалося передати на волю. 1977 року за кордоном побачила світ збірка поезії «Свіча в свічаді».

Улітку 1979 року Василь Стус повернувся з Колими до Києва.

Навесні 1980 року його заарештовано удруге. Його визнають вкрай небезпечним рецидивістом і засуджують до десяти років ув’язнення і п’яти років заслання. На заході виходить друком його «Таборовий зошит»; рік одиночної камери. Багато перекладає з німецької, французької, англійської та слов’янських мов.

Та коли 1985 року літературну творчість В. Стуса було висунуто на здобуття Нобелівської премії, та ж радянська влада зробила все, щоб цього не сталося. Стуса перевели до карцера. Поет оголосив голодовку протесту без уживання рідини. В ніч з 3 на 4 вересня його не стало.

Хто ж він такий, Василь Стус?

За що йому судилася така доля?

Він належав до опозиційно настроєної національно свідомої молодої інтелігенції, яка одверто протиставила себе тоталітарному режимові. Йому випало жити в надзвичайно складний час. Час, коли людина мала вибирати: мовчати попри всі утиски та приниження і зберегти своє життя, чи зберегти в собі Людину, навіть ціною власної смерті. Василь Стус вибрав друге.

Поетичне слово Стуса – в кращих своїх проявах – енергійне, гранично виразне попри безперечну ускладненість і рафінованість його словника, сповнені внутрішнього вогню, щомиті готового вибухнути.

Ім’я Стуса увійшло в нашу історію як важливий чинник національного пробудження й самоусвідомлення, стало символом духовної незламності й свободи. На часі глибоке пізнання власне поетичного доробку цього самобутнього митця, і не лише в українському літературному контексті.

Тільки тепер, у незалежній Україні, намагаємося віддати нашому геніальному поетові належну шану. Та чи зможемо оцінити велич його духу і велич таланту в усій повноті? Чи піднімемося ми до таких вершин, щоб повністю розкрити його велику душу, його великий талант і любов до України, до свого народу і відданість боротьбі за найвищі ідеали всього людства? Це, залежить від нас.

Бог не часто нам дає велетнів духу і таланту. Це гордість і слава нашого народу. На прикладі життя і діяльності таких людей, як Василь Стус, будуть виховуватися прийдешні покоління.

Згідно постанови Верховної Ради України від 22 березня 2007 року № 819-V. "Про відзначення 70-річчя з дня народження видатного українського поета Василя Стуса" пропонуємо в бібліотеках області організувати книжкові виставки, виставки-портрети на теми:

- «Велетень духу і таланту»(Додаток 1)

- «Із забуття – в безсмертя»;

- «Мужня муза Василя Стуса»;

- «Василь Стус: життя як творчість».

Для подальшого ознайомлення з життям, творчістю та громадською діяльністю поета радимо провести літературні вечори, усні журнали, вечір поезії, літературно-музичні години, вікторини, літературні години. Пропонуємо такі теми:

- «Світ поезій Василя Стуса»;

- «Народе мій, до тебе я ще верну…»;

- «Свіча у кам’яній пітьмі»;

- «Феномен доби»(Додаток 2)

- «Лірика Василя Стуса: роль духовного виміру»;

- «Альманах творчості Василя Стуса»;

- «Слово поета: від земного до вічного».

При підготовці та проведенні заходів рекомендуємо використати твори В. Стуса, спогади про нього сучасників, сценарії заходів (Додаток 3).

Додаток 1

Велетень духу і таланту

Книжкова виставка


   

РОЗДІЛ 1
«Василь Стус: передумови духовного вибору»

Цитата
«Земле рідна! Тобі одній
Я волів би служить до скону.
До твоїх до прийдешніх днів
Дотягнутися б хоч рукою»
В. Стус РОЗДІЛ 2
Феномен творчості поета-патріота

Цитата
«Крізь сотні сумнівів я йду до тебе,
добро і правдо віку…»
В. Стус РОЗДІЛ 3
На вістрі болю, пам’яті й ждання…

Цитата
«Так вбивалося слово
в присмерковому дні.
Та не вдалося вбити,
Не вдалося… Ні!»

РОЗДІЛ 4
Незгасне пам’ять і любов незгасне
(В. Стус у творах українських митців слова)

Цитата
«Мене ніхто не зможе зупинить,
Іду я краєм і гукаю волю.
Не забувайте, друзі, ні на мить:
Дорога правди – це дорога болю»
І. Редчиць


Додаток 2

Феномен доби

Вікторина


   

1. В якому році і яка назва збірки В. Стуса, котрій присуджено Державну премію ім. Т.Г. Шевченка?

(1991 рік, збірка поезій «Дорога болю», посмертно)

2. Де і коли народився Василь Стус?

(16 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району Вінницької області)

3. Професія поета після закінчення Донецького педагогічного інституту.

(Вчитель української мови та літератури)

4. Газета «Літературна Україна» вміщує добірку творів В. Стуса. Хто з українських письменників написав до них передмову?

(Андрій Малишко)

5. У 1966 – 1968 рр. у видавництвах «Молодь» та «Радянський письменник» лежали поетичні збірки В. Стуса, які не були видрукувані. Назвіть їх.

(«Круговерть», «Зимові дерева»).

6. Коли вперше було заарештовано В. Стуса?

(Січень, 1972 рік)

7. Де і коли побачила світ збірка «Зимові дерева» В. Стуса?

(1979 рік, за кордоном, у Брюсселі).

8. Назвіть збірки творів В. Стуса.

(«Круговерть», «Зимові дерева», «Веселий цвинтар», «Палімпсести», «Дорога болю», «Вікна в позапростір», «Птах душі» та інші).

9. З яких творів В. Стуса ці рядки:
«Як син, тобі доземно уклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і в смерті з рідним краєм поріднюсь».

(«Як добре те, що смерті не боюсь я...»)

«О коханий краю,
ти наче посаг мій – у головах».

(«За мною Київ тягнеться у снах...»)

«Та виростають з личаків,
із шаровар, з курної хаті
раби зростають до синів
своєї України-матері».

(«Сто років, як сконала Січ...»)

«Нехай Дніпра уроча течія
бодай у сні у маячні струмує.
І я гукну, і край мене почує».

(«Верни до мене, пам'яте моя...»)

«На колимськім морозі калина
зацвітає рудими слізьми.
Неосяжна осонцена днина,
і собором дзвінким Україна
написалась на мурах тюрми».

(«На колимськім морозі калина»)

«Торуй свій шлях,
той, що твоїм назвався,
Той, що обрав тебе,
як побратим.
До нього змалку
ти заповідався
Сумним осердям,
поглядом сумним».

(«Терпи, терпи – терпець тебе шліфує...»)

10. Коли відбулося перевезення праху В. Стуса на київську землю?

(17—19 листопада 1989 року)

11. Як називалась тема дисертації, над якою працював В. Стус?

(«Джерела емоційності поетичного твору»)

12. В. Стус – перекладач визначних майстрів художнього слова. Назвіть їх.

(І.В. Гете, Р.М. Рільке, Г. Лорка, М. Цвєтаєва та інші)

13. Василь Стус написав ґрунтовну розвідку про поезію П. Тичини. Яка її назва?

(«Феномен доби»)

14. На кіностудії «Галичинафільм» знято фільм про В. Стуса. Яка його назва?

(«Просвітлої дороги свічка чорна», режисер С. Чернілевський, автори сценарію С. Чернілевський, В. Шовкошитний, Д. Стус).

15. Назвіть письменників, лауреатів премії імені В. Стуса.

(М. Коцюбинська, І. Калинець, А. Листопад, І. Світличний, В. Слапчук та ін.)

16. У видавництві «Веселка» в 1992 році вийшла збірка В. Стуса «Вікна в позапростір». Назвіть українського художника, який ілюстрував цю збірку, він же є лауреатом премії В. Стуса.

(Опанас Заливаха)

Додаток 3

Рекомендована література:

Твори В.Стуса:


Стус В.С. Вибране: поезії / В.С.Стус; упоряд. А.І.Лазоренко. – Донецьк: Донбас, 1998.– 208 с.

Стус В.С. Золотокоса красуня: вірші / В.С.Стус; упоряд. Д.Стуса. – К.: Слово і час, 1992.– 48 с.

Стус В. Палімпсест: вибране / В.Стус; упоряд. Д.В.Стус. – 2-е вид. – К.: Факт, 2006.– 432 с.

Стус В. Час творчості / Dichtensezeit / В.Стус; післямова Д. .Стуса. – К.: Дніпро, 2005.– 704 с. – ( Б-ка Шевченківського комітету ).

Література про життя і творчість В.Стуса:


Книги:

Бондаренко А.І. Час вибору: вивчення творчості Василя Стуса в школі: посібник / А.І.Бондаренко, Ю.І.Бондаренко. – К.: Академія, 2003.– 232 с. – ( Відкритий урок ).

Стус Василь. Поетична спадщина: біографія письменника: посіб. для 11 кл. / автор-укладач Л.В.Нартова. – Х.: Веста; Ранок, 2002.– 48 с.– ( Літературна крамниця ).

Стус В. Феномен доби ( сходження на Голгофу слави ).– К.: Знання, 1993.– 96 с.

Стус Д. Василь Стус: життя як творчість / Д.В.Стус. – К.: Факт, 2005.– 368 с.

Стус Д. Життя і творчість Василя Стуса / Д.Стус. - К.: Фотовідеосервіс, 1992.– 86с.– (Б-ка українця; №7).

Статті:

Білоус Г. Роковий вересень: із роздумів про життя і творчість Василя Стуса / Г.Білоус // Дивослово. – 2003.– № 3.– С. 20,21.

Богдан С. «Магічне свічадо» епістолярію Василя Стуса / С.Богдан // Дивослово. – 2004.– № 1.– С. 19-23.

Віват Г. Лірика Василя Стуса: роль духовного виміру / Г.Віват // Всесвітня л-ра та культура. – 2007.– № 2.– С. 36-38.

Горболіс Л. Життя як творчість. Будьмо свідками!: матеріали для усного журналу за книжкою Дмитра Стуса «Василь Стус: життя як творчість» / Л. Горболіс // Укр. мова й л-ра в с/ш, гімназіях. – 2007.– № 3.– С. 70-82.: іл.

Данильчук Д. Особливості синтаксису поетичної мови Василя Стуса / Д. Данильчук // Дивослово. – 2004.– № 9.– С. 51,52.

Дзюба І. Різьбяр власного духу: постать В.Стуса в українській літературі / І.Дзюба // Укр. мова та л-ра. – 2001.– № 33.– С. 4-6.

Іщенко Є. Василь Стус: «Ціную здатність чесно померти» / Є.Іщенко // Укр. мова та л-ра. – 2004.– № 40.– С. 14-16.

Іщенко Є. Містичні переживання в поезії Василя Стуса / Є.Іщенко // Дивослово. – 2004.– № 8.– С. 53-57.

Іщук М. Василь Стус і українська народна творчість /М.Іщук // Народна творчість та етнографія. – 2005.– № 1.– С. 85-90.

Кадоб’янська Н. «Народе мій, до тебе я ще верну…» (Василь Стус): роздуми до прем’єри вистави «Іду за край…» про життя і долю Василя Стуса на сцені «Під дахом» у театрі імені Лесі Українки / Н. Кадоб’янська // Укр. мова й л-ра в с/ш, гімназіях. – 2006.– № 7-8.-С.155-158.: іл.

Макаренко В. Василь Стус. Загальний огляд життєвого і творчого шляху / В.Макаренко // Укр. мова та л-ра в школі. – 2001.– № 3.– С. 30-33.

Мамедова О. Інтимний світ поезій Василя Стуса: етичні й естетичні аспекти аспекти інтимної лірики поета / О. Мамедова // Українська л-ра в з/ш. – 2007.– № 3.– С.14-17.

Обертас О. Василь Стус. Двадцять років після смерті: [наукова конференція, присвячена В.Стусу] / О.Обертас // Літературна Україна. – 2006.– 13 квіт.(№ 14).– С. 1,4.

Про присвоєння В. Стусу звання Герой України: Указ Президента України від 26 лист. 2005 // Урядовий кур’єр.– 2005. – 29 лист. (№ 227). – C. 2.

Сверстюк Є. Пам’ятник Василеві Стусові / Є. Сверстюк // Українська мова і л-ра. – 2005. – № 11. – C. 67-68.

Скрипник В. «Хто проти тиранії – встаньте!»: [відкриття оновленого музею поета-борця В. Стуса] / В. Скрипник // Голос України. – 2004. – 7 вер. – C. 24.

Стус Д. Василь Стус – людина-легенда / Д. Стус // Історичний календар. – 2003. – С. 23-25. : фото.

Сценарії:

Бойчук Н. «А все ж нестерпна безневинна кара…»: Літературний вечір присвячений пам’яті В. Стуса / Н. Бойчук // Дивослово. – 2003. – № 6. – С. 30.

Віват Г. Василь Стус у творах українських митців слова: Сценарій літературного вечора / Г. Віват // Дивослово. – 2005. – № 4. – С. 34-36.

Жадан Л. Народе мій, до тебе я ще верну…: Життєвий і творчий шлях Василя Стуса / Л. Жадан // Все для вчителя. – 2005. – № 17-18. – С. 34-37.: портр.

Ільчук С. В. О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні, і лазурово простелися, і душу порятуй мені. (Василь Стус): урок-зустріч / С. В. Ільчук // Все для вчителя. – 2003. – № 1-2. – С. 66-67.

Музика Л. «Народе мій, до тебе я ще верну…»: Літературно-музичний вечір, присвячений 20-річчю від дня смерті Василя Стуса / Л. Музика // Дивослово. – 2005. – № 9. – С. 46-49.

Стецюк Н. На порозі безсмертя: Сценарій реквієму поету Василю Стусу / Н. Стецюк // Дивослово. – 2000. – №12. – С.45